ПРАВИЛА, ЯКИХ СЛІД ДОТРИМУВАТИСЬ.

Як навчити малюка вдягатись самостійно?

Навчати дитину навичок самостійного одягання слід з двох-трьох років. Приблизно з цього віку в дитини з’являється наполегливе прагнення до самостійності, і якщо ви вчасно і правильно відреагуєте, то вам взагалі не доведеться змушувати дитину робити щось — вона сама цього прагнутиме. Тому якщо вашому малюкові два або три роки, зверніть увагу на кілька рекомендацій дитячих психологів.

Не можна придушувати ініціативу дитини. Якщо вона хоче спробувати одягнутися сама, не заважайте їй. Але й не вимагайте від дитини відразу ж, щоб вона одягалася тільки сама. Дуже часто батьки просто не витримують повільного темпу одягання малюка і, відчуваючи, що вони вже спізнюються, починають у поспіху самі одягати дитину, не даючи їй самостійності. У цьому випадку має сенс почати збори трохи заздалегідь, з урахуванням часу на спокійне освоєння навичок одягання малюком.

Не слід виражати своє невдоволення відносно невдалих спроб дитини одягатися. Пам’ятайте, що малюк вчиться, і від батьків він чекає похвал, а не критики.

Якщо дитина не хоче одягатися самостійно, спробуйте трохи спонукати її: наприклад, одягаючи їй шкарпетки або штанці не до кінця і пропонуючи дитині закінчити вдягання самій.

Можна спрямувати навчання в цікавіше русло. Наприклад, запросіть пограти малюка з вами із застосуванням елементів одягу. Багато дітей люблять демонструвати наряди. Граючи, спонукайте свого малюка самостійно одягатися і роздягатися.

Дуже часто швидкому освоєнню навички самостійного одягання перешкоджає сама конструкція одягу дитини. Якщо на речах малюка є чисельні блискавки і шнурівки, дрібні ґудзики, то це значно ускладнює процес одягання. Тому на перший час було б доречніше купувати дитині речі з великими зручними застібками, на липучках, резинкою.

В радісній сім'ї панує мир, добро, здоров'я, воля, повага, духовність, щастя.
Дорогі батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили своїх дітей у свою родину. Колись вони залишать батьківську оселю. Але до того часу навчіть їх будь ласка мистецтва стати і бути людиною.

“Учасниками навчально-виховного процесу у сфері дошкільної освіти є: діти дошільного віку, завідуючі, вихователі методисти, вихователі, старші вихователі, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи, соціальні педагоги, інструктори з фізкультури, музичні керівники, керівники гуртків та інші спеціалісти, помічники вихователів та батьки або особи,що їх заміюють.
ст.27. ЗУ “Про дошкільну освіту”
Завдання роботи з батьками в дошкільному закладі
Забезпечення наступності виховання в родині та в дошкільній установі;
створення атмосфери співробітницт ва у вихованні дітей.
залучення сімей в єдиний освітній простір;
сприяння у відродженні та збереженні традицій народної педагогіки.
Правила для батьків
Батьки дітей або особи, які їх замінюють, мають право:
› обирати дошкільний навчальний заклад та форму здобуття дитиною дошкільної освіти;
› обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування дошкільного навчального закладу;
› звертатися до відповідних органів управління освітою з питань розвитку, виховання, навчання та лікування своїх дітей;
› захищати законні інтереси своїх дітей у відповідних державних органах і суді;
› брати участь у покращенні організації навчально-виховного процесу в дошкільному закладі;
› вносити добровільні благодійні внески по мірі потреб дошкільного закладу та можливостей батьків на покращення навчально-виховного процесу, забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану та зміцнення матеріально-технічної бази дошкільного навчального закладу.
Батьки дітей або особи, які їх замінюють, зобов`язані:
› виховувати у дітей любов до своєї держави, повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського народу, дбайливого ставлення до довкілля;
› забезпечувати умови для здобуття дітьми дошкільної освіти за будь-якої форми;
› постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей;
› приводити дитину в дошкільний заклад чистою і охайною;
› забезпечити дитину одягом та взуттям для проведення занять фізкультурою та музикою;
› з метою охорони життя і здоров’я дітей не давати з собою в дошкільний заклад ліки, солодощі, різноманітні прикраси, гострі предмети;
› особисто передавати дитину вихователю та забирати її з дошкільного закладу у вихователя не пізніше 1930, не довіряючи її малолітнім дітям або стороннім людям;
› приводити та забирати дитину тільки в тверезому стані, особам у стані алкогольного сп’яніння вихователь має право дитину не віддавати;
› не палити на території дошкільного навчального закладу;
› не заїжджати власним транспортом на територію дошкільного навчального закладу;
› попереджувати конфліктні ситуації з працівниками дошкільного закладу та іншими батьками або особами, які їх замінюють;
› не допускати нетактовної поведінки з дітьми, вихователями групи та іншими працівниками закладу;
› щомісяця, не пізніше 15 - ого числа поточного місяця, вносити плату за харчування дитини в ДНЗ.
› дитина, яка не відвідувала дошкільний заклад 3 і більше днів повинна мати довідку від лікаря;
› дотримуватись режиму дня дитини в дошкільному закладі і вдома;
› сприяти вихованню у дітей культурно-гігієнічних навичок і спільно з ДНЗ проводити цю роботу;
› сприяти вихованню у дітей свідомого ставлення до власного здоров’я і виховувати дитину у атмосфері здорового способу життя.

БАТЬКИ — ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.

1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам’ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично — корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
— виконувати різні фізичні вправи;
— правильно харчуватись;
— загартовуватись;
— спілкуватися з друзями;
— дотримуватися особистої гігієни;
— дотримуватися режиму дня;
— знаходити час для розваг на свіжому повітрі, дивитися цікаві телепередачі, користуватися бібліотекою і т. д.

Роль батьків у розвитку українського мовлення дітей.

Мовлення є основним засобом спілкування. Думаємо, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: « Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами, - відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

Будьте терплячі, доброзичливі, обачні й активно радійте успіхам дитини, частіше хваліть її, грайтесь з нею.

Якщо вам потрібно отримати більш детальну пораду або консультацію, зверніться до вихователя, а за необхідності – й до логопеда, психолога.

Найбільше і найдорожче добро

кожного народу – це його мова,

та жива схованка людського духу,

його багата скарбниця, в яку народ

складає і своє давнє життя і свої

сподіванки, розум, досвід, почуття.

Панас Мирний.

Мовлення є основним засобом спілкування. Думаємо, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: « Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами, - відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

Будьте терплячі, доброзичливі, обачні й активно радійте успіхам дитини, частіше хваліть її, грайтесь з нею.

Якщо вам потрібно отримати більш детальну пораду або консультацію, зверніться до вихователя, а за необхідності –  до  психолога.

  Шановні батьки!
Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини.
Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

Під час збирання грибів і лікарських рослин

Основні правила поведінки під час збирання грибів та лікарських рослин

Гриби.Гриби людина споживає у їжу з давніх часів. До їстівних відносяться бiлi гриби, красноголовці, маслюки, опеньки, грузді та iн. На жаль, не всі знають, які гриби можна їсти, а які - нi. Отруєння грибами виникають при вживанні не тільки неїстівних, але й їстівних грибів при неправильній їх обробці та консервуванні. Отруєння грибами досить часто закінчуються летальними випадками.

Щоб запобігти отруєнню, необхідно дотримуватися таких правил:

► збирати гриби тільки з дорослими;

► збирати гриби потрібно тільки тi, які ви добре знаєте;

► ніколи не збирайте i не вживайте гриби, у яких біля основи ніжки є стовщення (як, наприклад, у червоного мухомора), i не куштуйте їх;

► намагайтеся брати гриби тільки з ніжкою, особливо це стосується сироїжок, тільки так можна запобігти зустрiчi з блідою поганкою;

► не збирайте «печериці», у яких на нижній поверхні капелюшка є пластинки білого кольору;

► пам’ятайте про хибні опеньки: не беріть гриби з яскраво пофарбованим капелюшком;

► ніколи не вживайте сирі, червиві, ослизлі, в’ялi й зiпсованi гриби;

► будьте також уважними при збиранні ягід i рослин, не збирайте й не вживайте рослини та ягоди, які вам не вiдомi.

Здоров’я i навіть життя людини, що отруїлася грибами, залежить від того, наскільки своєчасно їй нададуть медичну допомогу.

При будь-якому отруєнні грибами, навіть на перший погляд нетяжкому, слід негайно звернутися до лікаря. Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, проноси, судоми, посилене потовиділення, мимовільне сечовиділення. До приходу лікаря необхідно перш за все постаратися будь-якими засобами вивести отруйну речовину з організму. Для цього необхідно звернутися до дорослих, щоб допомогли промити шлунок i спорожнити кишкивник. Шлунок промивають теплою водою, содовим розчином або слабким розчином марганцевокислого калiю.

Постраждалому не можна самому йти в лікарню, а також бігти або їхати на велосипеді. Це може сприяти швидкій дії отрути. Тому хворий до госпіталізації i в період перебування у лiкарнi повинен дотримуватися постільного режиму.

Лікарські рослини.Найперше! До збирання, а також сушіння лікарських рослин допускаються особи, які пройшли відповідний інструктаж.

Багато лікарських рослин містять отруйні речовини, які можуть спричинити загальне отруєння, подразнення шкіри, алергійні захворювання. До отруйних і сильнодіючих речовин належатьалкалоїди, глікозиди серцевої дії, сапоніни, а також деякі ефірні олії, смолитощо.

Найчастіше отруєння може виникати при заготівлі та переробці лікарської сировини. Наприклад,руту садову,яка містить 0,2-1,4% алкалоїдів, потрібно збирати в гумових рукавицях, бо свіжий сік рослини подразнює шкіру і спричинює опіки у вигляді водянистих пухирців. Лікування триває понад місяць. При збираннілистя беладонниможна отруїтися гіосціаміном та іншими алкалоїдами, якщо витирати очі або губи пальцями, зволоженими соком зі свіжої сировини. Під час збираннялистя дурмануможна отруїтися листками з отруйними алкалоїдами, які виділяються в газоподібному стані рослиною, особливо в сонячні дні. При подрібненнісухих кореневищ чемериці,в яких багато алкалоїдів, піднімається пилюка, яка подразнює слизові оболонки, внаслідок чого починається чхання, нежить, кашель, сльози, а згодом іде кров із легень, настає запалення. При збиранні вручнутрави жовтушника сіруватогоз’являється почервоніння і свербіння шкіри.

Неповнолітні діти можуть збирати лікарську сировину під суворим наглядом відповідального інструктора, який добре обізнаний із технікою безпеки.

Під час збирання не слід торкатися руками очей, обличчя, не їсти, після завершення роботи треба ретельно вимити руки з милом.

У випадках отруєння необхідно негайно викликати лікаря, але до його приходу надати першу медичну допомогу. Якщо у хворого уповільнилось дихання, слід провести штучне, якщо пульс не прослуховується, потрібно його посилити, дати сильного чаю або кави, вина чи дати понюхати нашатирного спирту.

Якщо отрута потрапила в шлунок, її необхідно видалити блюванням, випивши надмірну порцію теплого молока або слабкий водний розчин перманганату калію. До голови прикладають холодні компреси.

Отруєння в кишечнику знешкоджують введенням проносної солі з великою кількістю води (марганцевий розчин). Зі шкіри, волосся, очей, слизової оболонки рота або носа отруйну речовину змивають великою кількістю води.

Правила безпечної поведінки під час зимового періоду

Наступає улюблена пора року для малюків - "Зимонька-зима". Чудова пора для забав на ковзанках, санчатах. тому усі діти та дорослі зустрічають цю пору року, але треба не забувати що вона небезпечна, може приховувати лід, а саме тонкий лід. Тому треба бути дуже обержними щоб не трапилось лиха. Найбільш небезпечна крига - перша і остання. Вона надзвичайно тонка і не витримує маси навіть маленької дитини.

Шановні батьки!

Звертаємо Вашу увагу на дотримання правил безпечної поведінки під час зимового періоду.

Як уникнути переохолодження і обмороження

Щоб не отримати переохолодження і обмороження, треба знати їхні ознаки, а також основні правила поведінки в умовах низьких температур.

Переохолодження організму виникає, якщо людина тривалий час перебуває на холоді.

Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, блідість, а потім і посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук та ніг. При легкому переохолодженні достатньо тепло вдягнутися, випити гарячий солодкий чай або молоко.

При тривалому переохолодженні розвивається обмороження (пошкодження тканин у результаті дії низьких температур). Обмороження може виникнути не тільки при сильному морозі, а й при достатньо теплій зимовій погоді. Його розвитку сприяє вологе повітря та вітер. Причиною обмороження можуть стати мокре та тісне взуття; тривале перебування у нерухомому стані на вітрі, в снігу; хвороби.

До обмороження більш схильні пальці, кисті, стопи, вуха і ніс. Якщо побіліли щоки, ніс, вуха, достатньо розтерти їх чистою рукою до почервоніння і появи поколювання. Не можна розтирати снігом, тому що сніг не зігріває, а прохолоджує відморожені ділянки та ушкоджує шкіру. Неприпустимо швидко зігрівати ділянки тіла (наприклад, поливати гарячою водою). Якщо з’явилося напухання відмороженого місця або пухирі, то розтирання робити не можна. Потрібно покласти на відморожене місце пов’язку з товстим прошарком вати і доставити постраждалого до лікарні.

Щоб не допустити переохолодження і обмороження, перед виходом на вулицю слід обов’язково поїсти та правильно одягнутися. Одяг повинен бути багатошаровим і обов’язково з натуральних тканин, він не повинен стискати рухів. На ноги одягайте вовняні шкарпетки і взувайте просторе взуття, бо небезпека одержати відмороження залежить значною мірою від порушення нормального кровообігу (тісне взуття, нерухомість). Обов’язково одягайте головний убір. За 20 хвилин до виходу на вулицю змажте обличчя і руки спеціальним поживним кремом, який не містить воду. На морозі весь час намагайтесь рухатися. Лікарі рекомендують вживати більше теплої рідини, що сприяє кращій терморегуляції організму.

Як убезпечити себе від травм в ожеледицю

Щоб зменшити ризик травм в ожеледицю, фахівці радять ходити не поспішаючи, злегка розслабивши ноги в колінах, ступаючи на всю підошву. Кращими для ходьби по льоду є підошви з мікропористої чи іншої м’якої основи без високих каблуків. Не тримайте руки в кишенях – це збільшує можливість не тільки падіння, а й важких травм. Обходьте металеві кришки люків, слизькі ділянки тротуарів та сходів, адже вони, як правило, вкриті льодом. Не ходіть краєм проїжджої частини дороги - можна впасти і опинитися на дорозі. В «слизькі дні» не перебігайте проїжджу частину дороги. У цей час гальмівний шлях машини значно збільшується, а падіння перед автомобілем, що рухається приводить до травм або загибелі. При порушенні рівноваги швидко присядьте, бо це найбільш реальний шанс утриматися на ногах.

Також звертаємо Вашу увагу на дотримання безпечної поведінки Вашою дитиною на льоду та біля водоймищ у зимовий період. Не залишайте дітей без нагляду та частіше контролюйте їхні розваги. Виховуйте у дітей навички культури безпеки поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність на дорогах і водоймах у зимовий період. Пам’ятайте, що безпека ваших дітей залежить, насамперед, від вас самих!

Батьки, пильнуйте про свою дитину, не будьте байдужими до неї, нагадуйте їй про те, як потрібно поводитись біля води під час криги, не дозволяйте їй без вашого нагляду гратися поблизу річок, ставків. Будьте обережні! Бережіть своє життя!

А якщо вам раптом доведеться стати свідком нещасного випадку, телефонуйте до служби порятунку «101».

Дуже цікава інформація: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого значно слабіший.

Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або заленуватого відтінку, товщиною білше 7 см.

Для групи людей безпечним є лід не меньше, ніж 15 см.

При масовому катані на ковзанах або санчатах, не меньше ніж 25 см.

Ніколи не потрібно перевіряти товщу льоду ударами ніг!

Що трапляється з людиною, яка опинилась у холодній воді?

У людини в крижаній воді перехоплює дихання, тиск повільнюється, падає тиск.

У випадку коли людина потрапляє під ліл потрібно:

- не піддаватись наніці, утримуватись на плаву, уникати занурення з головою;

- кликати на допомогу;

- намагатись вилізти на лід щироко розтавляючи руки, наповзаючи на нього краєм грудної клітки і почергово витягувати ноги;

- намагатися ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;

- вибравшись на лід треба перекотитися і відповзати в той бік звідки прийшов де міцність льоду вже відома.

Рекомендації щодо організації 
харчування дитини

     Раціональне харчування - одна з основних умов здоров'я людини, її довголіття, плодотворної праці.
     Харчування повинно не лише покривати енергію, що витрачається дитиною, але й забезпечувати матеріал, необхідний для росту й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що теж викликає значні енергетичні витрати.
     В їжі повинні обов'язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що входять до складу тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.
     У дитячому харчуванні мають враховуватися якісні показники білків. Найцінніший і найкорисніший для росту дитини тваринний білок. Достатня його кількість є в м'ясі, рибі, молоці, яйцях та ін. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа, макарони.
     Важливу роль відіграють жири. Вони є пластичним матеріалом, слугують розчинниками вітамінів А і Д. Але надмір жирів шкідливий, бо сприяє порушенню обміну речовин, погіршенню засвоєння білка, іноді викликає розлади органів травлення. Жири, як і вуглеводи, є джерелом поповнення енергії.
     Вуглеводи - основний матеріал для енергії м'язової діяльності. Велика їх кількість є в овочах, фруктах, ягодах та їх соках, молоці, у вмісті яких є багато глюкози і фруктози.
     У щоденному раціоні дитини обов'язково мають бути вітаміни. Недостатня їхня кількість різко погіршує стан здоров'я, ріст і розвиток організму. Адже вони беруть участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, регулюють окремі біохімічні й фізіологічні процеси, забезпечують життєві функції організму.

Добрий апетит і улюблені страви

Рецепт 1

     Навчіться не помічати поганого апетиту дитини 
     Не реагуйте хворобливо на те, що дитина мало їсть і демонстративно відсуває тарілку. 
     Не хоче їсти - спокійно і по-дружньому відпустіть її з-за столу, хай терпить до вечері. Врешті здоровий інстинкт візьме своє і їсти захочеться.
     Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, якщо вона попросить їсти.        

Лагідно поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. Вечерю у такому разі зробіть дещо раніше.
     На апетит впливає і зміна обстановки. Підіть на прогулянку й ви побачите, з яким апетитом після цього їстиме ваша дитина.
     Сміливо довіряйте здоровому інсти¬нктові, закладеному самою природою.

Рецепт 2

     Давайте тільки ту кількість їжі, що її з'їдає дитина із задоволенням. Здорова дитина здебільшого споживає стільки, скільки потрібно для її організму.
     Утримуйтеся від розмов про те, що «дитина мало або майже нічого не їсть», бо вони шкідливі.
     Своєчасно включайте в раціон дитини різноманітні, рекомендовані для її віку, страви та, проявляючи такт і наполегливість, привчайте їсти все, що корисне для неї.
     Дотримуйтесь режиму харчування.
     Пам'ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися ложкою, виделкою, во¬лодіння елементарними навичками культури споживання їжі.

Народна мудрість про їжу і харчування

• Апетит з їжею прибуває.

• Паляниця - хлібові сестриця.

• Поволі, хлопчику: раз хліба, два борщику.

• Хто з собою хліб носить, той їсти не просить.

• Де ви, пироги? Тут є ваші вороги.

• Пиріг животові не шкодить.

• З'їла борщик до кришечки, щоб не боліли кишечки.

• Смачні борщ і каша, якщо там є шматочок м'яса.

• В гурті і каша добре їсться.

• Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.

• Як їсть дитина, то тішиться родина.

• Не. кусай більше, як у рот влізе, бо вдавишся.

• Мало вкусиш - швидше прожуєш і проковтнеш.

• Коли гаряче, то студи, козаче.

• Душа міру знає.

• Виїв ще й облизався.

• Аби що до губи, будуть їсти зуби.

• Гороху треба їсти потроху.

• 3 гречки та проса - і каша, і паша.

• Хвалилася гречана каша, що вона смачна з маслом.

Г А Р Н І       М А Н Е Р И.

 Як іноді хочеться батькам, щоб у присутності сторонніх дитина поводилася виховано! Здоровкалася, дякувала, не перебивала співрозмовника, не грубила і ще багато різноманітних «не»…

 Насправді ж із дітьми часто трапляються дивні історії. Наприклад, до Вас у гості прийшла Ваша давня приятелька, а малюк ніяк не хоче знайомитися  з незнайомою тіткою і говорити їй: «Здрастуйте!» Вам ніяково, Ви сварите дитину, а вона зовсім не винна. У такому вчинку немає ні краплі невихованості. Іноді малятам властиво лякатися незнайомих людей Якийсь час вони звикають, і тільки потім можуть вільно та невимушено спілкуватися.

 Буває і так, що Ваші родичі подарували дитині подарунок. А дитина засмутилася і сказала, що хотіла у подарунок щось інше. Швидше за все, це через дитячу щирість, а зовсім не за бажання виявити невдячність. Тому не потрібно вбачати у всіх учинках маляти просту невихованість.

Що ж таке насправді «гарні манери»? Багато чого з того, що ми так називаємо, - просто здоровий глузд і звичайна ввічливість стосовно оточуючих. І для того, щоб ці гарні манери стали для дитини природними , вона повинна постійно в них практикуватися.

 Тобто, поводитися чемно і виховано не тільки «на людях», але і вдома.

 Батьки – найкращий приклад для дітей. І якщо тато вчора був нечемний із продавщицею в магазині, то сьогодні дитина може так само розмовляти із ким завгодно, навіть із мамою, тому що так розмовляв тато. І маля прагне повторити татову поведінку і говорити так само. І тому батьки, що прагнуть прищепити дитині гарні манери, повинні насамперед, почати із себе.

Гарні манери – це ще й знання того, як потрібно розмовляти з людьми та робити компліменти, здатність реагувати на почуття іншої людини, бути чуйним, дружелюбним і терпимим.

 Тому просто навчити дитину говорити «Здрастуйте» або «Спасибі» замало.

Важливо пояснювати і показувати, як потрібно ставитися до тих, хто молодший, до літніх або незнайомих людей.

 Дорослі чудово розуміють, що вміння поводитися виховано залежать від того, наскільки людина володіє собою, контролює свою поведінку. Тому немає сенсу вимагати від дворічного малюка, щоб він не колупав у носі в присутності гостей, хоча пояснити потихеньку обов’язково потрібно. А от дитина 5 – 6 років уже цілком здатна контролювати свою поведінку, її можна попросити їсти акуратно, ділитися цукерками і не розмовляти голосно в театрі. Починати навчати гарних манер можна в будь-якому віці, але фахівці вважають, що Ви полегшите завдання, закладаючи основи поведінки до 7 – 8 років, потім протягом наступних декількох років будете продовжувати навчання.

 Не намагайтеся навчити свою дитину гарних манер експрес-методом. Звичайно, хочеться, щоб на найближчому дні народження вона гідно трималася і поводилася пристойно. Але, швидше за все, дитина просто розгубиться і навряд чи застосує нові знання на практиці.

 Даремно, навчаючи гарних манер, порівнювати свою дитину з іншими. Такі зауваження, як: «От Сергійко привітався, а ти що, не вмієш, чи що?» замість гарної поведінки, швидше за все, викличуть у дитини злість або ревнощі.

 Почніть із головних, на Вашу думку, правил. Наприклад, Ви йдете з дитиною до театру. Навряд чи в неї є багатий досвід відвідування таких заходів. Тому поясніть малюкові, як потрібно поводитися в театрі, чому не слід голосно розмовляти або вставати під час спектаклю.

 Не слід сварити дитину, якщо вона щось зробила не так. Особливо це шкідливо робити в присутності оточуючих. Краще придумуйте умовний знак і домовтеся з дитиною, що якщо вона забуде, як поводитися або зробить щось не так, Ви непомітно покажете їй цей знак.

             ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ГАРНИХ МАНЕР?

☻ Показуйте приклад своєю поведінкою.

☻ Не намагайтеся навчити всього відразу.

☻ Будьте позитивними і конкретними. Говоріть про те, що потрібно зробити, а не про те, чого робити не можна.

☻ Щоб дитина запам’ятала, чому так не можна поводитися, пояснюйте причини.

☻ Намагайтеся виправляти дитину віч-на-віч, а не в присутності інших людей.

☻ Хваліть дитину за будь-які прояви гарних манер.

Батьківський лекторій екологічних знань

Мета:

• по-перше, довести батькам на очевидних прикладах роль сім’ї у справі формування наукових знань і уявлень дітей про природу;
• по-друге, встановити з батьками тісний контакт, який би сприяв успішному вирішенню інших, не менш важливих завдань виховання дітей.

Щоб зробити батьків союзниками в нашій роботі, до програми лекторію можна включити теми, в яких слід прагнути дати вичерпну інформацію про екологічну проблему на різних рівнях, показати її вирішення як в цілому - глобально, так і за регіональним принципом при активному використанні краєзнавчого матеріалу. Крім цього, до виступів доцільно залучати спеціалістів з певної проблеми. Лекторій може працювати один раз на два місяці протягом навчального року і завершуватися конференцією з метою обміну досвідом, думками, пропозиціями.

Заняття 1.

Тема: “Екологічна проблема - глобальна проблема людства ХХ століття".

Зміст:
завдання екологічного всеобучу батьків на сучасному етапі. Ця тема найбільш лабільна. Її зміст пов’язаний як з актуальністю, що випливає з останніх державних документів, так і з даними найновіших досліджень у галузі екології та її психолого-педагогічних аспектів.

Заняття 2.

Тема: “Зелені легені планети“.

Зміст:
значення рослин у житті людини. Їх роль як основного постачальника кисню на планеті, кліматотворча і водоохоронна діяльність зелених насаджень.

Заняття 3.

Тема “Атмосфера“.

Зміст:
значення повітря в житті людини. Продуценти кисню. Шляхи і джерела забруднення повітря. Вплив фотохімічного смогу на життя. Кисневе голодування в Японії, США, Англії. Охорона атмосферного повітря, з якою знайомлять дітей за програмою дитячого садка.

Заняття 4.

Тема “Вода в природі“.

Зміст:
роль води у природі та в житті людини. Вода – кліматотворець, джерело енергії, середовище існування. Запаси води на Землі. Проблема прісної води. Заходи по охороні і раціональному використанню води. Дати уявлення про властивості та агрегатні стани води за програмою дитячого садка.

Заняття 5.

Тема “Земля“.

Зміст:
значення ґрунту як основи виробництва матеріальних благ. Збереження родючих ґрунтів як національного багатства. Залежність росту і розвитку рослин від родючості ґрунту – основна ознака, яка визначається дітьми за програмою дитячого садка.

Заняття 6.

Тема “Наші менші друзі“.

Зміст:
тваринний світ планети – найважливіше джерело існування людини. Динаміка часткового або повного зникнення окремих видів тварин як наслідок прямого і непрямого впливу на природу. Способи попередньої підготовки сім’ї до утримування тварин в умовах неволі. Обсяг знань дітей про тварин за програмою дитячого садка.

Роботі лекторію сприяє випуск щомісячних бюлетенів, які ілюструють роботу дітей за кожним днем “Зеленого світу “. Вихователь інформує батьків про те, чим практично будуть охоплені діти під час роботи на природі, які з цих заходів доцільно відвідати батькам. За змістом виконаної роботи вихователі вміщують у бюлетені короткі письмові консультації, пояснення.

Бажано, щоб своєрідним підсумком лекторію стала батьківська конференція, яка планується на травень і є логічним завершенням проведених занять. Конференція - трибуна обміну досвідом з питань екологічного виховання дітей у сім’ї, аналіз річної роботи, “ поживний ґрунт “ для роздумів пед. колективу дитячого садка на новий навчальний рік.

Правильна постава: що необхідно знати батькам

Ми часто чуємо, як дорослі звертаються до дітей: «Не горбся! Не згинайся! Не сутулься! Вирівняйся! Не волочи ноги! Ти зігнувся, як старий дід!..», їхнє хвилювання зрозуміле, адже правильна постава — запорука краси і здоров'я. Як же запобігти порушенням постави у дітей?

     Легка хода, струнка, пряма постава прикрашає людину. Недаремно трунку дівчину порівнюють з берізкою, а юнака — з кипарисом. Навіть невисока людина здається вищою, якщо у неї пряма постава.

Людина, яка «волочить» ноги і ходить із зігнутою спиною, справляє не дуже приємне враження про себе, навіть якщо має гарне обличчя і відверту усмішку. Натомість легка хода і струнка фігура можуть компенсувати недоліки не дуже гарних рис обличчя і на під­свідомому рівні викликати симпатію до людини.

Функції постави

За визначенням учених постава — це звичне положення тіла людини у спокої та під час руху. Формується постава, починаючи з раннього віку, в процесі розвитку, росту і виховання дитини. Пра­вильна постава робить фігуру людини красивою і сприяє нормально­му функціонуванню рухового апарату та всього організму людини в цілому. Тому необхідність формування правильної постави є не ли­ше естетичною, а й медичною вимогою.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

 •утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м'язів;

•дає змогу знизити надмірне стирання суглобних повер­хонь;

•зменшує навантаження на зв'язки, що підтримують суглоби хребта;

•запобігає фіксації хребта у неправиль­ному положенні;

•запобігає втомі, оскільки м'язи працю­ють ефективніше, даючи змогу орга­нізму витрачати менше енергії;

•сприяє поліпшенню зовнішнього ви­гляду.

  Показники правильної постави:

 - вигини хребта виражені помірно

 - лопатки розташовані симетрично

 - плечі перебувають на одному рівні живіт підтягнутий

                            - ноги прямі м'язи добре розвинені хода легка

Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообі­гу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість пра­вильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість — це не ли­ше естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку вну­трішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у резуль­таті перенесеногозахворювання. Скажімо, існує взаємозв'язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаю­чи краще чути, весь час нахиляє голо­ву в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до пору­шення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси. Ду­же часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помі­тити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опус­кають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка ро­биться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигля­ду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижу­ється життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на са­мооцінку дитини, яка занижується ще більше.

 Рекомендації батькам щодо правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важ­ливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

 Для цього ми рекомендуємо батькам:

• своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;

• слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:

•великий палець ноги має бути направлений уперед;

•внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебува­ти близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;

  •руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з  

   лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;

• постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидя­чи — спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;

• залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечу­вати різні навантаження на м'язи з метою їх тренування, адже слабкі м'язи погано утримують скелет.

  • забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприяти­ме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;

  • враховувати, що на формування постави впливають звич­ки повсякденного життя — манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які мо­жуть згубно вплинути на поставу;

• слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава — правильною